Запаморочення системне – це стан, коли людина відчуває суб’єктивні відчуття у вигляді руху простору і предметів (за годинниковою або проти годинникової стрілкою, вгору або вниз), почуття провалу, перекидання.
Для несистемного запаморочення характерні почуття втрати свідомості, нестійкість і “ватність” в ногах.
У ряді випадків під маскою запаморочення може ховатися патологія спинного мозку, периферична нейропатія та ін.
Найбільш часті причини запаморочення це:
- ортостатична гіпотонія
- нестабільність артеріального тиску
- порушення серцевого ритму
- гіпервентіляційний синдром
- патологія вестибулярно-слухового нерву
- синдром Мін’єрі
- вестибулярний нейроніт
- вертебробазил’ярна судинна недостатність
- захворювання шийного відділу хребта
- та ін.
Запаморочення вимагає точної діагностики. Запаморочення лікує лікар невролог.
Ми лікуємо неврологічні захворювання, включаючи запаморочення, а також захворювання опорно-рухового апарату, з яким може бути пов’язано запаморочення з 1978 року – з моменту створення нами на базі неврологічного відділення Центральної міської клінічної лікарні м. Києва першої в СРСР клініки вертебрології (вертеброневрології).
Що робити, якщо турбує запаморочення?
- Знайти причину запаморочення (встановити діагноз).
- Про можливі причини запаморочення читати нижче.
- Причину запаморочення встановить лікар-невролог за допомогою клінічного та апаратного обстеження. Він же проведе лікування. Тактика лікування кожного виду запаморочення підбирається в залежності від діагностованої причини.
- Якщо причиною запаморочення виявиться патологія судин мозку або хребта, ми навчимо пацієнта підтримувати кровопостачання мозку з тим, щоб запаморочення не турбувало надалі.
Хто у нас діагностує і лікує запаморочення:
Відгук про лікування головного болю в Центрі «Меддіагностика»
Наше обладнання для діагностики
Діагностика і лікування в центі "Меддіагностика" проводяться в одній будівлі.
Як проявляє себе запаморочення?
Симптоми можуть супроводжуватися нудотою і блювотою, хиткістю при ходьбі і шумом в одному вусі або в вухах і голові, потемнінням в очах. Так само запаморочення може супроводжувати головний біль у всій голові або односторонній головний біль.
Чим небезпечне запаморочення?
Подібні відчуття це тривожний сигнал вашого організму, що сигналізує про неполадки в одному з відділів головного мозку, нервових центрах, мозочку, стовбурі, ураження переддверно-улітковий нерва, вестибулярного апарату, внутрішнього вуха. Запаморочення може виникати при патології периферичної нервової системи, а також при порушеннях серцевої діяльності і складу крові.
Що робити, якщо виникло запаморочення?
Якщо виникли подібні скарги, перше що необхідно зробити – це звернутися до лікаря невролога. Лікар повинен обстежити пацієнта не тільки клінічно (неврологічно), але і зобов’язаний провести діагностику. Особливо, якщо запаморочення супроводжується нудотою та головним болем. Таке поєднання симптомів буває при інсульті або таких грізних захворюваннях, як пухлина.
Запаморочення буває при таких захворюваннях:
Так сталося, що з швидким розвитком медичної науки і стрімким удосконаленням діагностичного обладнання, стало можливим досліджувати самі глибинні розлади головного мозку і досить точно визначити причину запаморочення.
В першу чергу це стосується МРТ діагностики головного мозку і вестибулярних нервів, а також – УЗД діагностики стану кровотоку головного мозку.
Адже факторів, які викликають запаморочення, багато:
- Пухлини центральної нервової системи і черепа: доброякісна і злоякісна (рак) пухлина головного мозку. У цих випадках запаморочення частіше протікає з головним болем). Пухлина (частіше невринома) слухового нерву, для яких крім запаморочення характерні зниження слуху і поява шуму у вухах.
- Судинні захворювання головного мозку: Інсульт. (Характерні головний біль, запаморочення, чутливі і рухові розлади).
- Запаморочення при аневризмі судини.
- Запаморочення при зміні кровотоку головного мозку, наприклад при мігрені, вегето-судинної дистонії, при підвищенні артеріального тиску.
- Запаморочення при зниженому артеріальному тиску, частіше проявляється нападами з втратою свідомості і серцебиттям.
- Запаморочення при атеросклерозі судин голови та шиї. В такому стані крім запаморочення, з’являється головний біль, спостерігається зниження пам’яті і нерідко шум у вухах.
- Запаморочення при вертебробазил’ярній недостатності, зокрема – при порушенні кровотоку в хребетній артерії (характерні – запаморочення, шум у вухах, біль в області шиї і голови).
- Дегенеративні (нерідко вікові) захворювання головного мозку, яким властиві зниження пам’яті, хиткість ходи і запаморочення.
- Запальні та демієлінізуючі захворювання: Розсіяний склероз, енцефаломієліт, менінгіт, арахноїдит.
- Захворювання шийного відділу хребта: протрузії і грижі дисків, нестабільність шийних хребців. Причому таке захворювання нерідко протікає без будь-яких больових проявів з боку шиї.
- Захворювання ЛОР органів: отит, хвороба Мен’єра, вертиго, доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ), отолітіаз.
- Запаморочення властиве деяким психічним захворюванням: при невротичному синдромі, фобіях (страхи) і ін.
- Запаморочення може бути викликано захворюваннями крові і серця: анемією (недокрів’ям), порушенням ритму серця, інфарктом (біль в області серця, порушення ритму серця, запаморочення) та ін.
- Запаморочення, яке викликане прийомом деяких ліків, називається ятрогенна (див. більше)
Причин може бути безліч. Головне в діагностиці – встановити точну причину. При цьому важливо виключити складні і небезпечні захворювання, які можуть привести до інвалідності (наприклад, інсульт або пухлина).
Для цього проводять:
- МРТ (магнітно-резонансна томографія) головного мозку.
- МРТ головного мозку з контрастом (при показаннях, які визначаються при стандартному МРТ дослідженні).
- При запамороченні важливо оцінити стан судин головного мозку і області шиї. Для чого виконуються МРТ реконструкції судин голови, досліджується артеріальний і венозний кровотік.
- Досліджується стан кровообігу за допомогою УЗДГ (Ультразвукова доплерографія), де визначається швидкість кровообігу, досліджується стінка судини, наявність внутрішньосудинних утворень, деформації і вигини, здавлення судини ззовні та ін. МРТ та УЗД дослідження не дублюють, а доповнюють один одного.
- МРТ шийного відділу хребта, дозволяє визначити чи викликано запаморочення змінами в хребті.
- Рентген шийного відділу хребта. Можливе проведення рентгенографії шийного відділу хребта з функціональними пробами. Важливий верхній шийний відділ хребта. Рентген і МРТ дають абсолютно різну інформацію про хребет і дозволяють вибрати правильне лікування.
- При наявності показань – виконують загальний аналіз крові, проводять ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини і тазу.
Самостійно, визначити причину запаморочення по одним тільки зовнішніми ознаками вкрай важко. Це навіть небезпечно. Потрібен професійний огляд і якісне апаратне обстеження.
Небезпечні симптоми запаморочення
Коли запаморочення супроводжується головним болем. Якщо виникає нудота і блювота. Запаморочення при різкій зміні положення тіла (з положення лежачи / сидячи в положення стоячи). Ці супроводжуючі головокружіння ознаки потребують ретельного аналізу та адекватного лікування.
Що робити, якщо виник напад запаморочення?
- При нападі запаморочення необхідно прийняти стабільне положення з опорою (з метою уникнути падіння).
- Бажано лягти (тільки якщо запаморочення не проявляється в положенні лежачи).
- Виміряти артеріальний тиск, пульс.
- Постаратися забезпечити доступ свіжого повітря.
- Звернутися за медичною допомогою
Лікування запаморочення
Приступати до лікування можна за наявності точного діагнозу.
Найчастіше для лікування запаморочення використовують:
- Медикаментозну терапію, особливо в поєднанні з плазмотерапіею (читати про плазмотерапію більше).
- Крапельниці з внутрішньовенним введенням лікарських речовин.
- Рефлексотерапію, особливо з використанням плазмотерапії. Плазмотерапія пролонгує і моделює рефлекторний вплив. Метод новий і показав себе, як найбільш перспективний на сьогоднішній день метод рефлекторного лікування при запамороченні. Суть методу – введення власної модифікованої плазми крові в спеціальний набір рефлексогенних зон організму пацієнта. Це дозволяє безпечно регулювати судинний тонус і, таким чином, запобігати запамороченню, а також супутньому шум у вухах.
