Пацієнта зазвичай направляють на ревмопроби, якщо він звертається до лікаря з приводу болю в суглобах. Особливо якщо ці болі супроводжуються припухлістю, ранковою скутістю, висипом на шкірі та ураженням одного або кількох суглобів. В даній статті говоримо про те, що таке ревмопроби та коли їх потрібно робити.
Що таке ревмопроби?
Лабораторний аналіз на ознаки аутоімунного запалення в тканинах називається ревмопробою.
Автоімунні захворювання атакують суглоби та інші тканини. Для цих захворювань характерні зміни в аналізах крові, зокрема збільшення кількості маркерів ревматичних патологій. Такі маркери зазвичай є елементами імунної системи — антитіла.
У процесі діагностики зазвичай визначають кілька лабораторних показників одночасно. Такі комплексні аналізи називають ревматологічними панелями або ревмопробами. Їхня мета полягає в тому, щоб виявити наявність запалення, його аутоімунну природу, джерело запалення, ступінь його активності та динаміку під впливом терапії.
Типи аутоімунних захворювань, які вражають сполучну тканину, включають:
- ревматоїдний артрит;
- хвороба Шегрена;
- склеродермія;
- дерматоз;
- систематичний вовчак;
- хвороба Бехтєрєва та ін.
Коли робити ревмопроби
При звертанні пацієнта з болями в ділянці суглобів або якщо є додаткові симптоми в інших тканинах або органах аналіз крові на ревмопроби проводиться майже завжди. Додатковими симптомами можуть бути, наприклад, лихоманка, висипання на шкірі, ознаки пошкодження нирок, серця або кишечника тощо. Але без ревмопроб ревматологічний діагноз не виставляється.
Аналіз ревмопроби використовується для:
- первинної діагностики — діагностики пацієнта з підозрою на ревматичне захворювання;
- оцінки ступеня захворювання, активності та прогнозу захворювання;
- контролю протизапальної терапії.
Таким чином, ревмопроби потрібно робити неодноразово. Якщо аутоімунне захворювання підтверджується, то додаткові аналізи повинні проводитися регулярно. Вони дають зрозуміти, чи потрібно людині лікування, наскільки воно має бути інтенсивним, коли потрібно припинити терапію або змінити план лікування.
Які аналізи крові проводяться при підозрі на ревматичне захворювання
Немає стандартного набору аналізів крові. Багато різних типів аналізів називають ревмопробами. Насамперед визначаються найпоширеніші показники.
С-реактивний білок – демонструє наявність запалення та його активність, але не повідомляє про причини запалення. Допомагає відрізнити запальні захворювання суглобів від незапальних.
Ревматоїдний фактор. Його використовують для діагностики ревматоїдного артриту, але він також підвищений при інших видах ревматичних захворювань.
Антитіла до циклічного пептиду цитруліну. Більш наглядна ознака ревматоїдного артриту. Дозволяє відрізнити це аутоімунне захворювання від інших типів захворювань. Навіть у пацієнтів з мінімальними симптомами зростає кількість цих антитіл.
Антистрептолізин-О зростає в аутоімунних запальних процесах, спричинених бета-гемолітичним стрептококом, таких як ревматична лихоманка, гломерулонефрит, ревмокардит тощо. Саме цей тип хвороб називають ревматизмом. Вони найбільше вражають суглоби, серед інших органів.
Антинуклеарні антитела, або антитіла до ядерних антигенів (ANA). Аналіз зазвичай використовують для діагностики системного червоного вовчаку, але ці антитіла також можуть виявлятися в інших аутоімунних хворобах.
Антитіла проти фосфоліпідів. Вони містять різні види антитіл, включаючи вовчаковий антикоагулянт, бета-2-глікопротеїн I, і до кардіоліпіну. Ці показники використовується для діагностики системного червоного вовчаку та антифосфоліпідного синдрому.
Хоча ми перерахували список основних показників, він не повний. Існують численні додаткові ознаки аутоімунних захворювань. Якщо дані недостатні для встановлення діагнозу або планування терапії, їх зазвичай призначають після визначення основних маркерів.
Ревматизм зазвичай вражає відразу кілька суглобів і шкіру, а також внутрішні органи. Якщо ж у людини почав хворіти лише один суглоб, може так статися, що проблема ортопедична або неврологічна. А не ревматична.
Фахівці Центру «Меддіагностика» проводять діагностику та лікування ортопедичних, неврологічних і ревматичних захворювань. Лікарі проведуть обстеження, оцінять симптоми та призначать потрібні аналізи. Фахівець визначить чи потрібні ревмопроби в кожному конкретному випадку. Наявність хронічного болю завжди потребує аналізу причини, в тому числі виключення аутоімунної (ревматичної) причини болю.
Читати також:
Лікування ревматичних захворювань в Києві.
Коли звертатися до ревматолога.
Ревматичне ураження серця: як ревматизм впливає на серце.
Лікар ревматолог в Києві. Що лікує ревматолог.
