Артроз на пізніх стадіях його розвитку є інвалідизуючим захворюванням. Лікування 3-4 стадії артрозу проводиться частіше шляхом ендпротезування: заміни свого «зношеного» суглоба на штучний новий. При повній зношеності суглоба – це єдиний шлях вирішення проблеми. Але, як і будь-яка операція, ендопротезування має свої ризики.
Ця операція складна і досить травматична. Ендопротез дозволяє рухатися, але обмежує людину в його звичній руховій активності. Наприклад, зі звичайним ендопротезом проблематично мати вихідний (бажаний) обсяг рухів в суглобі. Більш того, щоб продовжувати з ендопротезом кататися, наприклад, на лижах, знадобиться дуже дорогий суглоб. І навіть з ним будуть певні рухові обмеження.
Ендопротезування потребує подальшого контролю. Наприклад, недовантаження кінцівки і розвиток остеопорозу [5] може привести до дестабілізації (розхитування) ендопротеза. Тому перед операцією ендопротезування і після неї необхідно пройти денситометрію [6] – дослідження щільності кісткової тканини.
Незважаючи на ефективність ендопротезування в компенсації втраченої функції коліна, таке лікування має багато «підводного каміння». Тому краще не допустити розвиток артрозу і намагатися зберегти власний суглоб.
- Роль діагностики в тактиці лікування болів у коліні
- Як уникнути операції на колінному суглобі.
- Плазмотерапія.
- Артроз колінного суглоба
- Остеопороз кістки.
- Денситометрія для виявлення остеопорозу